ПОРАДИ БАТЬКАМ

Зробіть дитину рівноправним учасником підготовки до дитячого свята чи розваги.

           Головне – участь малюка в цьому процесі. Запитайте в дитини, де в кімнаті поставити ялинку. Візьміть її із собою до магазину, щоб вибрати ялинкові прикраси, а ще ліпше – виготовте їх разом. І хай ці вироби будуть не такими досконалими, як хочеться вам, обов'язково повісьте їх на чільному місці – дитина повинна бачити результат своєї діяльності на ялинці, на вікні тощо. Цінуючи працю дитини, поважаючи її думку, ви піднімаєте само­оцінку малюка, вчите власним прикладом поважати вас. Залучіть дитину й до сервіровки столу (можна, наприклад, доручити розкладання виделок, серветок – безпечних предметів), нехай якусь дрібницю допоможе й на кухні (почистити варену картоплю). Велике значення має чи співають батьки та родина на святі. Саме приклад батьків, їх відношення до музики, що увійшла в повсякденний ритм родинного свята створює атмосферу наслідування, прилучення до духовних джерел з малечку. Відомо, що після 6 років дитина вже не так щиро і відверто наслідує музичні нахили батьків і має свій естетичний смак. Як хочеться щоб він не був хибним, модним, а був гармонійним для дитини дошкільного віку. Відповідав її психофізіологічним потребам і задовольняв позитивне налаштування психіки дитини дошкільного віку.
            Добре перед Великодніми святами відвідати з малюком церкву, показати ікону Ісуса Христа і пояснити, чому ми святкуємо Різдво (звичайно, якщо родина сповідує духовні принципи).Подарунком не може бути светр, шапка, чобітки, – речі, котрі ви б все одно купили дитині. Не даруйте те, чого в малюка удосталь (наприклад, 10 – ту машинку). Подарунок має захопити, приємно здивувати, принести радість синові чи доньці. Скажімо, купіть цікаву книгу, що в наш час батьки роблять рідко, відеокасету з улюбленим мультиплікаційним героєм тощо. Подаруйте річ, про яку мріяла дитина. Для цього за кілька місяців до свята поспостерігайте за своїм малюком. Можете прямо запитати, який би подарунок він хотів отримати. Запакуйте подарунки в різні коробочки: дарма що, вони будуть малесенькі, із недорогими речами, але обов'язково – гарно оформлені, яскраві. Не кладіть у кожен подарунок цукерки, щоб потім не довелося їх конфіскувати у дитини, хвилюючись за її здоров'я. Бо то не подарунок, якщо його забирають. Найліпше із солодощів покласти банан, хурму, яблуко, по цукерці кількох видів – стільки, щоб дитина не переїла і ви були спокійні. Складаючи плани щодо місця святкування Нового року, врахуйте бажання сина чи доньки. Зважте: щодня, коли ви на роботі, дитині бракує вашої уваги, тепла, елементарного спілкування з вами. І якщо ви ідете святкувати до друзів, залишивши малюка на бабусю, він не відчує смак справжнього свята: бо без вас воно нічим не відрізняється від буднів. До того ж дитина вважатиме: тато з мамою мене зрадили.

            Тож, не жертвуйте синівською любов'ю і відданістю. Запросіть друзів до себе або візьміть із собою на гостину дитину. А якщо вашому малюку до 3 – ох років, бажано зовсім відмовитися від великих галасливих компаній. Згадайте про те, що Різдво – родинне свято, тому, мабуть, варто його зустріч у колі рідних зробити сімейною традицією.
            Забудьте у святкову ніч про дитячий розпорядок – не вкладайте дитину силоміць у ліжко, коли вона не хоче спати, а хоче веселитися разом із вами (також ризикуйте виступити в дитячих очах зрадниками).
           Обов’язковим атрибутом дитячого свята має бути фонотека різдвяних, великодніх пісень. А що стосуються музичних українських пісень – вони повинні слухатися дитиною кожен день для формування основ як музикальності, так і закладення основ активного мовлення та флотування фонематичного слуху.
            У передноворічні й різдвяні дні проводиться чимало громадських ранків, концертів, спектаклів для дітей, куди, на жаль, не всі батьки мають змогу повести своїх синів і доньок. Та в жодному разі не можна казати дитині, що у вас немає грошей: їй важко збагнути це. Створіть удома таке свято, щоб малюк не сумував і не заздрив тим, хто побував на громадській ялинці, – із хлопавками, феєрверком, костюмами, масками (костюм зайчика не тільки для свята в дитсадку чи «великої» ялинки). І самі причепуріться – і тоді ваш малюк остаточно переконається, що настало чудове музичне свято, бо матуся і тато така гарна! Щоб дитина виросла чуйною, милосердною, лагідною, щоб могла радіти від щирого серця, ми, дорослі – вихователі оточуємо її любов’ю та расою. Свято в житті дитини ― це той радісний і барвистий острівок у житті, до якого завжди прагнеш і який назавжди залишається з дітьми. Де свято ― там сміх і радість, щасливі хвилини, здійснення бажань. Такі події надовго запам’ятовуються дітям. У житті дитячого садочка свята посідають особливе місце. З великим нетерпінням діти чекають особисті бенефіси, розваги, конкурси, свята. В святкових дійствах беруть участь усі наші вихованці ― адже немає не талановитих дітей. Для кожного маленького актора є своя роль. А найбільшими помічниками в організації свят є батьки наших дітей. На них лягає турбота по пошиттю костюмів, підготовці атрибутів, аксесуарів. Крім того, вони випробовують себе і як актори, приймають участь у святах, розвагах. Музика, як головний компонент свята, створює емоційний настрій. Так, весела, завзята, жартівлива музика на Новорічному святі налаштовує дітей на радісне очікування сюрпризів, ліричні мелодії, які лунають у день 8 Березня ― передають ніжні й теплі почуття. На святі «Дитсадочок наш, прощай» звучать нотки жалю, бо розлучатись завжди сумно. Але загальний настрій у всіх все рівно світлий і життєрадісний . Діти, беручи участь у святкових дійствах, природно сприймають мову музики, літератури, танцю. І це стає для них настільки природнім, як повсякденні справи та розмови. Свята відкривають у кожній дитині творчу, художню обдарованість, яке неодмінно сповнить її життя смислом, зробить її щасливою, захопленою та вільною.

ОБДАРОВАНІСТЬ,

ЯК ВИЯВ ЗДІБНОСТЕЙ ДИТИНИ.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ.

 

     Обдарованість є найвищим проявом здібностей дитини. Тому серед групи здібних дітей лише одна може бути обдарованою. Музична обдарованість проявляється в дуже ранньому віці, тому наше завдання полягає в своєчасному виявленні цих здібностей у дітей. Таких дітей, здебільшого, виявити не важко.Наприклад, діти, в яких є музичні здібності :
- люблять музику і музичні записи, намагаються бути там, де звучить музика;
- швидко і легко відгукуються на ритм, мелодію, уважно прислуховуються до них, легко запам’ятовують;
- ці діти співають, або швидко освоюють гру на музичних інструментах, вивчені твори вони виконують з почуттям, з настроєм;
- ці діти вміють створювати свої мелодії, і на музичних заняттях, під час імпровізації простих мелодій, вони легко справляються з цим завданням.
Артистичний талант виявити теж не важко. Ці діти:
- коли не вистачає слів, часто виражають свої думки мімікою, жестами і рухами;
- намагаються викликати емоційні реакції в інших, коли розповідають про щось цікаве;
- змінюють тональність і виразність голосу, наслідуючи той чи інший персонаж;
- такі діти охоче виступають перед аудиторією, особливо дорослою;
- вони легко копіюють звички, пози, вирази обличчя інших людей і тварин;

 

        Чим раніше ми почнемо розвивати у дітей ці здібності, тим більше шансів їх повністю розкрити. На жаль, популярний вислів «талант себе виявить» не відповідає дійсності. Нерідко трапляється так, що діти приховують свої здібності, якщо ми не оцінюємо їх належним чином. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо ми підтримаємо її творчість. Тому музичні заняття повинні бути завжди творчими, цікавими, результативними. А, оскільки, творчі здібності проявляються найбільше у грі, то ми постійно використовуємо елементи гри на музичних заняттях. Велику роль у розвитку творчих здібностей дітей відіграють вечори розваг, свята, музично-театралізовані дійства, де діти, в повній мірі, можуть розкрити свої співочі, танцювальні та акторські здібності. Також ми окремо плануємо роботу з дітьми, в яких є ознаки обдарованості. І, звичайно ж , дуже важлива в роботі з обдарованими дітьми співпраця музичного керівника, вихователів і батьків.

На закінчення хочу сказати, що не слід ділити дітей на «математиків», «співаків», «танцюристів», «читців», «розумних» і не дуже, бо ці характеристики дуже несталі і тимчасові. Все залежить від розвивальної роботи, яка проводиться з дитиною. І не будемо забувати, що для ефективної реалізації здібностей треба створити, насамперед, сприятливі умови в сім’ї і в дитячому садку.

 

 

 

 

 

 

 

ПОРАДИ ЩОДО РОЗВИТКУ ТВОРЧОСТІ ДИТИНИ:
1. Знайомте дітей з усіма видами мистецтва.
2. Відвідуйте з ними театри, концерти, виставки , циркові вистави, музеї тощо.
3. Читайте дітям авторські та народні казки, дитячу літературу.
4. Заохочуйте дітей до імпровізованої драматизації казок, пісень, віршів.
5. Пропонуйте дітям придумувати свої казки й відображати
у малюнках, грі, діях.
6. Виготовляйте разом з дітьми різні види лялькового театру (настільний, театр-рукавичка, тіньовий, пальчиковий тощо).
7. Дозволяйте дітям переглядати дитячі передачі, фільми, мультфільми.
8. Організовуйте домашні концерти, на яких діти будуть виконувати не тільки знайомі пісні та таночки, а й придумані.
9. Дозволяйте дітям фантазувати, виявляти творчість.
10. Розвивайте у своїх дітях творчі здібності шляхом відвідування музичних шкіл, театральних гуртків та студій.

Бажаємо Вам успіху!

ЗА МИТЬ ДО СВЯТА

Зала залита повним світлом. Вихователька говорила, що в ній з учорашнього дня з’явилося стільки нового, цікавого, невідомого (антураж, реквізит, багато гостей). От тільки цікаво – що саме, звідси нічого не видно. Всі і все в залі чекає на появу дітей. Вихователі бігають, роблячи останні приготування, перевіряючи ще і ще раз – чи все готово, чи все працює, чи все на місці… Ноти, фонограми, реквізит… А де діти, головні учасники свята? Вони вже у коридорі, уже встигли одягнути костюми… Коридор, як завжди, напівзатемнений. А там, у дверному отворі стільки заворожуючого світла… і чути тихий насторожений шум…

Напруга величезна. В коридорі нічого не видно, тільки потилицю попереднього ровесника, бо стоїмо попід стіною ліворуч, як поставили, і чекаємо на початок, коли заведуть до зали. По правій стороні коридору бігають заклопотані вихователі й шикають на дітей. «Ви ж дивіться мені… ви ж усе зробіть, чому вчили… Стань рівно! Не крутись!» А як же не крутитись, я ж теж дуже нервую. А ще цей костюм вовка.  Вчора його лише приміряли і все. А сьогодні він на мені. Чи я в ньому? У власному одязі звичніше і зручніше. Я Вовк… Щось десь тягне, заважає, відволікає… Але я не знаю що. Намагаюсь інтуїтивно відтягнути кудись настирний шов. Допомагає на хвильку. Таки щось не так у цьому «Вовчику»…

«Ну, все, зараз, цитьте! Стій! Тихо!» Та коли ж уже… А, цікаво, мої  прийшли? Матуся не спізнилась? А що, коли не прийшла? Ой! Ні, вона не могла… А якщо таки спізнилася? Серце калатає… О, заграла музика. Марш! Ми пішли, точніше, перші ворухнулися. Ось вже близько це яскраве світло! Після напівтемряви погано видно. Ого!!! Скільки гостей! Як же побачити серед  них свою матусю? Мамо, де ти!? В ногу іти не виходить. І в музичну долю також, навіть в колону не дуже, тому, що хочу знайти таки маму… О, радість, ось же вона! Мамо, привіт!!! Та ну його, цей марш, головне, що ти тут! Ой, скільки тут всього нового!!! Очі розбігаються. Ще вчора, справді, нічого не було! А це що? А це навіщо?  Ух ти, яка цікавинка!!! Ой, щось на мене всі дивляться, щось мені підказують… А! Я ж віршика повинен читати… А які ж там слова? Як починається? Як-як?..

 

Музика лунає!.. Свято почалося…

"Патріотичне виховання дітей дошкільного віку засобами музичного мистецтва"

Важливим завданням патріотичного виховання в дошкільному навчальному закладі є прищеплення дітям чіткого знання власної історії, культури, мистецтва тощо. Одним із майданчиків, на якому можна виховати в дітей патріотизм та заглибити їх у дивовижно розмаїтий світ українства є музичні заняття.

         Патріотичне виховання – справа відповідальна, оскільки передбачає тонке заволодіння вразливими душами дітей, уміле оперування їхніми емоціями та почуттями, інтересами тощо. Тож лише проведенням свят та розваг на патріотичну тематику не обійтися. Звісно, це один зі способів виховати в дітей національну самосвідомість. Проте цей спосіб не завжди дієвий. Інколи надмірний пафос у проведенні патріотичних свят превалює і перетворює все на цілковиту бутафорію. І тоді виховна ідея йде нанівець.

         Виховання в дітей справжнього патріотизму має відбуватися «від серця до серця».  Зокрема, на музичних заняттях його здійснюють через такі форми взаємодії музичного керівника з дітьми.

·        слухання високохудожніх зразків української класичної музики;

·        чуйні й захопливі бесіди про відомих українських композиторів,    співаків,

      про найяскравіші зразки їхньої інструментальної та сценічної музики;

·     ознайомлення  з історією виникнення побутування українських народних інструментів, способів гри на них;

·     інсценізація народних звичаїв та обрядів тощо.

Усе це спроможне закласти в дітей більше знань, зацікавлення та самосвідомості, аніж будь-який масштабний святковий захід.

Слухання музики в аспекті патріотичного виховання.

         Національна музика є зрозумілішою і легшою для сприйняття дітьми, оскільки має власний генотип, розуміння якого. Як науково доведено, спадково передається з покоління в покоління.

         Позаяк національна музична класика, так само як українські народні казки та пісні, здатна закласти в дітей високу духовність, патріотичні цінності, її потрібно популяризувати і якнайчастіше використовувати не лише на музичних заняттях для слухання, а й на різноманітних святкових заходах та урочистостях у дошкільному навчальному закладі, як  яскраве й самобутнє музичне оформлення, незалежно від того, приурочені святкові заходи патріотичній тематиці чи ні.

Патріотичні бесіди про композиторів.

Патріотичні нотки можна закласти зокрема , і в бесіді з дітьми про українських композиторів, роблячи особливий акцент на роках дитинства. Дітям доволі цікаво буде ознайомитися із цим періодом життя композитора, оскільки він найближчий для їхнього розуміння.

Найліпше такі бесіди оформлювати у невеличкі художні оповідання про композиторів, у яких митці поставатимуть перед дітьми. як «живі» особистості, з усіма їхніми вподобаннями, яскравими переживаннями, захопленнями тощо. Їх доцільно супроводжувати переглядом мультимедійних презентацій іх використанням фотоматеріалів, які дають змогу дітям ознайомитися  з часом в якому жили ті чи інші композитори, іх побутом, друзями та родичами, мистецьким оточенням, культурою часу в цілому.

Ознайомлення з народними музичними інструментами

 та способами гри на них.

Діти завжди бажають дізнатися про незвичайний чи невідомий інструмент, випробувати його у грі. Цю цікавість дітей можна зорієнтувати:

·        на пізнання національних народних музичних інструментів, як-от бубон, цимбали, трембіта, та ареал їх побутування;

·        на опанування гри на дитячих народних музичних інструментах – свищиках, сопілках, цимбалах, тріскачках  тощо.

Так діти на музичних заняттях матимуть змогу знати, який вигляд мають і як називаються ті чи ті народні музичні інструменти, як на них грають, в яких регіонах України вони побутують. На основі цих знань діти виховуватимуть у собі інтерес та повагу до національної музичної культури, розвиватимуть власну ерудицію.

         Здобувши відповідні вміння та навички, діти зможуть продемонструвати їх на родинних святах, влаштувати справжній концерт. Така мить творчості, вшанування народної традиції музикування стане для дітей по-справжньому незабутньою і назавжди закарбується в іх пам'яті.

Інсценізація народних обрядів та звичаїв, знакових періодів та подій

в історії України.

         Чи не найпоширенішою формою патріотичного виховання в дошкільному навчальному закладі нині є проведення всіляких вечорниць в українському стилі, у яких діти інсценують різноманітні народні обряди, співають народні пісні, виконують традиційні таночки, як0от гопак, козачок, метелиця,гречаники, грають у дитячі народні ігри тощо. Така «жива»  форма спілкування дітей із прадавніми звичаями має

неабияке  значення для засвоєння ними важливих культурних цінностей, що споконвіку передавалися від діда-прадіда.

         І щ частіше педагог вдаватиметься на заняттях до висвітлення яскравих музичних сторінок української історії через пісні, таночки, розігрування різноманітних побутових сценок, то глибше він закладатиме дітям розуміння таких складних понять, як патріотизм, духовність, само ідентичність.

 

         Ставлячи за мету виховати в дітей здоровий патріотизм, педагоги мають пам'ятати, що до цього не слід підходити формально, лише з приуроченням до знаменних дат. Патріотичне виховання вбирає в себе високу внутрішню культуру, шанобливе ставлення до пам'яток історії, любов до ближнього, гідність, вихованість, ввічливість, відкритість, чесність і решту чеснот, якими завжди славився український народ. Лише подаючи дітям належний приклад, проявляючи вагомий внесок у майбутнє, педагоги зможуть дбайливо й по-справжньому зростити  в дітях паростки патріотизму, виховати в них гідних громадян своєї країни.